День визволення міста Суми від німецьких загарбників
2 вересня м.Суми відзначають 77-річницю визволення від німецьких загарбників. Ця дата залишиться найсвітлішим спомином у серці кожного сумчанина. В рамках відзначення цієї дати бібліотеки Сумської міської бібліотечної системи підготовили ряд заходів, а саме анотований, ілюстрований рекомендаційний список літератури “Пам’ятаємо день визволення”, книжкові виставки «Роки не зітруть велич славного подвигу», віртуальну історико-патріотичну подорож «Ми пам’ятаємо», вебподорож «Про минуле в ім’я майбутнього» та багато інших заходів.
Друге вересня щороку несе Сумам святковий настрій, радість Пам’яті, бо саме цього дня 1943 року місто звільнили від нацистських загарбників.
Суми звільнили рано вранці 2 вересня, і вже в 7.30 над будинком міському партії “червоніла червона зірка”. Протягом наступних років день звільнення міста будуть відзначати саме в цей день.
Відразу ж після звільнення міста на Червоній площі спиляли шибеницю, побудовану в жовтні 41-го й установили погруддя Леніна, що після приходу німців зарили-сховали працівники художнього музею.
По центральних вулицях міста їздила “полуторка” і розкидали обласну газету “Більшовицька зброя”, присвячену звільненню. Опівдні на Червоній площі був мітинг. Грали “Інтернаціонал”. Про цю подію був знятий невеликий документальний фільм. В ньому розповідається й про невеликий концерт прямо на Червоній площі: група артистів танцювала “Яблучко”, а люди підтанцьовували. Місто ще місцями димілося.
В газеті «Известия» від 3 вересня 1943 року було фото – салют в Москві «в честь доблесних військ Червоної Армії, звільнивших місто Суми від німецьких загарбників».
Дубинин В. День Сум: от Сталина до Кучмы : День освобождения Сум / В. Дубинин //Данкор. – 2003. – № 38 (3 сент.). – C. А13.
Сьогодні чимало листів солдат із Сумщини зберігається у Сумському обласному краєзнавчому музею …
«Я пішов не за славою, не за чинами. Я пішов на смерть»
Фронтові листи того часу і сьогодні, як і колись, пахнуть порохом і димом. Безкінечно дорогі нам ці пожовклі від часу листочки. Сам час визначив їм долю − стати історичною цінністю. Адже писали їх не лише рядові солдати, а й ті герої, кому судилося творити історію і стати її героїчною частиною.
«Дорогие родные! Сегодня улетаю на фронт защищать свою Родину, свой народ. Подобрал себе замечательных летчиков-орлов. Приложу все силы, чтобы доказать фашистской сволочи, на что способны наши летчики. Вас прошу не беспокоиться. Целую всех. Степан». 30.06.41г.
Так писав своїм рідним у Суми прославлений льотчик, підполковник Степан Супрун. З перших днів війни він був на фронті і вже невдовзі чутки про його подвиги розлетілися повсюди. 4 липня Супрун вилетів на бойове завдання і не повернувся.
«Эх, Соня, как все изменилось! Какие планы были! Как хорошо было жить! А теперь война… А я собиралась в летних лагерях варить варенье, там ягоды очень много, особенно земляники… Пишу письмо под крылом самолета. Вот-вот полечу на задание. Не беспокойся за меня… Привет от Павлика. Ваша Катя ».
Старший лейтенант Катерина Зеленко написала цього листа своїй сестрі в один із перших місяців війни. Трохи більше, ніж за два місяці війни Катерина Зеленко здійснила 40 бойових вильотів, а восени 1941 року був її останній політ, який став польотом в безсмертя.
Карпова Альона. «Дорога мамочко! Пишу тобі із фронту. – Режим доступу: http://sumynews.com/blogs/10360/doroha-mamochko-pyshu-tobi-iz-frontu.html