“Українська драма”: читаючи Вергеліса

 Багатьох може зацікавити книга відомого театрального критика Олега Вергеліса “Українська драма”, яку отримав відділ літератури з мистецтва центральної міської бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка незадовго до карантину.

Вергеліс, О. А. Українська драма [Текст] : епізоди / О. А. Вергеліс. – К. : Радуга, 2016. – 454 с. : фото. Видання про сучасний український театр — саме сьогодні — надзвичайна рідкість і, фактично, ексклюзив. Книга стане справжнім подарунком для щирих поціновувачів сучасного українського театрального мистецтва.

  Під обкладинкою – історії митців сучасного театру. Ця книга – авторський погляд на тенденції, явища, образи, які визначають “температуру” нового сценічного часу, третього тисячоліття. Режисерські пошуки Андрія Жолдака, Едуарда Митницького, Ростислава Держипільського, Андрія Білоуса, Дмитра Богомазова, Станіслава Мойсеєва, Віталія Малахова, Владислава Троїцького, Андрія Приходька. Акторські звершення Анатолія Хостікоєва, Наталії Сумської, Петра Панчука, Ірми Вітовської, Віталія Лінецького, Давида Бабаєва, Валерії Заклунної.

    Однією з ключових фігур видання “Українська драма” – є Богдан Ступка. Книга присвячена пам’яті видатного актора.

    Ось що розповів автор книги, театральний критик, заслужений журналіст України, оглядач газети “Дзеркало тижня. Україна” Олег Вергеліс: “Ми вирішили зробити посвяту пам’яті Богдана Ступки. Його немає на світі вже чотири роки. Все забувається, підміняється, підставляється неправильно. А ми з колегами вирішили, що пам’ять не повинна зникати і варто зібрати цінні важливі речі, щоб вони залишилися у пам’яті і щоб коли хтось натрапить на них у бібліотеці, розумів, що це був період не випадковий у житті українського театру”.

Особливо приємно, що ця книга знайшла найтепліші відгуки в серцях людей. Пропонуємо вам ознайомитися з враженнями нашого постійного читача – журналіста Олександра Кугука:

 Книжка присвячена видатним діячам українського театру і кіно. З-поміж багатьох цікавих історій, там є одна цілком дивовижна. Автор переповідає її з вуст Богдана Ступки. Ось вона. Окупований Львів, родина Ступок переховується в землянці. Маленькому Богданчику всього три роки. Раптом у їхнє помешкання вдирається розлютований німець. Він прагне розправи. І першою жертвою має стати безвинна трирічна дитина. Фашист вже заносить чобіт, аби розчавити тільце малюка. І раптом у цю мить куля смертельно валить звіра на землю. Через кілька десятиліть врятоване дитя стане національною гордістю українського мистецтва! Подумалось: що це насправді було – щасливий випадок чи провидіння небес? Поки писав цей текст, пригадався ще один епізод з життя видатного актора. І знову у контексті пасхальних міркувань. Довгий час на сцені київського театру Франка йшла вистава «Майстер і Маргарита». Роль Майстра грав Ступка. Робота давалась йому ціною відчутних фізичних переживань. Ледь не після кожного спектаклю у актора плигав тиск, паморочилося в голові.

Одного разу до Києва приїхала мати Богдана Сильвестровича – людина набожна і мудра. Передивившись виставу, вона прийшла до сина у гримерку і попросила відмовитись від ролі. І загалом від участі у виставі. «Своїм твором Булгаков намагався створити власне Євангеліє. І це неправильно. Адже існує інше – справжнє. Навіщо ж тобі, сину, брати в цьому участь?», заявила вона. Невдовзі після цієї розмови Ступка облишив цю роль. Це неодмінно відбилось на його самопочутті. Його фізичний стан покращився. Перепади тиску більше не турбували. І стало якось легше на душі.»

Сподіваємось, що ви зацікавились цим виданням.

Тож, після карантину завітайте до відділу літератури з мистецтва для більш детального ознайомлення.