Цікавинки про українські вишиванки
У Всесвітній день вишиванки, який цьогоріч святкують 21 травня, бібліотекарі відділу мистецтв ЦМБ ім. Т. Шевченка пропонують ознайомитися з деякими цікавими та маловідомими фактами про традиційний український одяг:
- Вишиванка – це святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані “буденки” – непомітні сорочки, а на свята одягали багато вишиті сорочки.
- Археологічні дослідження та свідоцтва науковців говорять про те, що вишивка як окремий вид мистецтва на території сучасної України відома з VI століття. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які довгий час проживали на території України. Археологи знайшли на Черкащині зображення чоловіків, одягнених у щось дуже схоже на український національний костюм. Знахідка датувалась 6 ст. нашої ери. Такі ж сорочки приписувались трипільцям. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.
- В часи Київської Русі виникло і набуло розквіту мистецтво вишивки золотими та срібними нитками. Згадки про вишитий одяг є у багатьох письмових джерелах, насамперед у «Слові о полку Ігоревім», в Іпатіївському літописі та інших пам’ятках.
- Давні вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Щедрою вишивкою узорів з оберегами матері і кохані намагалися захистити своїх близьких. Також було принципово важливим, щоб на зворотному боці вишитої сорочки не було вузликів. Вважалося, що ці вузлики можуть стати причинами помилок і нещасть в житті людини, яка носитиме вишиванку.
- Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі онукам.
В українців було свято вишивальниць — це сьогоднішній день Варвари 17 грудня. Вважалося, що Варвара “золотими нитками Ісусові ризи вишивала”. А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки. На Варвари не можна було прати, білити чи глину місити, — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали долю… Адже саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою.
- В давнину вишиту сорочку не можна було купити. Кожна дівчина, навіть знатного роду, повинна була уміти вишивати. А в селах кожна наречена перед весіллям зобов’язана була вишити святкові сорочки своєму женихові і його батькам. Вишиваючи весільну сорочку для коханого, дівчина нашіптувала старовинне заклинання-молитву на вірність. Сорочку для майбутньої свекрухи обов’язково перед тим, як сісти вишивати, потрібно було вимочити в дуже солоній воді, щоб уникнути бід і сліз в майбутній сім’ї.
- Першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі
зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину від пристріту і хвороб. Причому, дівчаткам робили сорочку з сорочки матері, а хлопчикам – з батьківських.
9. Українська вишиванка – модна в усьому світі. Наш національний етно-колорит продовжує надихати дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків. На модних подіумах тема вишивки подається в найрізноманітніших варіантах. Багато відомих українських та закордонних дизайнерів дуже вдало обігрують наш традиційний одяг, презентуючи всьому світові чудові зразки своєї творчості.
10. Орнаментами української вишивки віднедавна прикрашають не тільки сорочки, а й автомобілі, предмети побуту, їх використовують як візерунки для тату і манікюру.
Українська вишита сорочка пройшла довгий та часом нелегкий шлях до наших днів. Наші предки залишили нам у спадок величезний скарб. І ми зобов’язані не тільки не втратити цей скарб, а й примножити його та передати у спадок нашим нащадкам. Українська вишиванка – як символ родової пам’яті, порядності, вірності та любові. А нині, ще й модний сучасний стильний look!
Ще більше цікавої інформації можна знайти за посиланнями:
http://kreschatic.kiev.ua/ua/5212/news/1557915196.html
https://ukrmoda.ua/ua/istoriya–ukrainskoj–vyshivanki
https://etnoxata.com.ua/statti/vishivanki–istorija–i–suchasnist/
http://ptaha.in.ua/page2955417.html
http://na–skryzhalyah.blogspot.com/2017/05/blog–post_31.html
https://www.youtube.com/watch?v=Q9pQ-YuM0ew
https://www.youtube.com/watch?v=ocKtPsnVrVM


В українців було свято вишивальниць — це сьогоднішній день Варвари 17 грудня. Вважалося, що Варвара “золотими нитками Ісусові ризи вишивала”. А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки. На Варвари не можна було прати, білити чи глину місити, — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали долю… Адже саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою.
зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину від пристріту і хвороб. Причому, дівчаткам робили сорочку з сорочки матері, а хлопчикам – з батьківських.

