Один з останніх віршів Олександра Олеся, написаних на українській землі
До 140-річчя від дня народження Олександра Івановича Олеся (Кандиби).
«О дивний мент, о дивний час» – поезія О. Олеся буремних 1917-1920 років і яка так співзвучна подіям сьогодення! Один з останніх віршів Олександра Олеся, написаних ним на українській землі.
5 грудня 2018 року виповнюється 140 років від дня народження видатного письменника, поета, нашого земляка Олександра Олеся. Переглядаючи різноманітні матеріали, присвячені цій ювілейній даті, ми не могли пройти осторонь статті Володимира Поліщука «О дивний мент, о дивний час», яка розкриває історію одного маловідомого вірша поета.
Вперше поезія «О дивний мент, о дивний час» була надрукована у Єлисаветградській газеті «Наша хата» за 31 січня 1919 року. Цікаво, що даний вірш не увійшов і в прижиттєві збірки творів Олександра Олеся. І тільки у 1990 році упорядник і автор передмови двотомного видання творів Олеся Р. Радишевський включив до нього «орієнтовно 600 неопублікованих віршів, розкиданих по записниках і рукописних збірках. Серед них і вірш «О дивний мент, О дивний час»…
Окрім знайдених в Державному архіві Кіровоградської області фактів щодо опублікування даної поезії, цікаво буде дізнатися й про події, які відбувались того часу в житті Олександра Олеся.
«…протягом трьох останніх років у Києві змінилося більше десяти різних влад. Невизначеність ситуації посилювалась загрозою життю Олеся. Було й таке, що на початку 1918 року газета «Нова рада» повідомляла про вбивство письменника, але через кілька номерів (20 лютого) робила спростування: О. Олесь живий. Він був під загрозою розстрілу, але йому пощастило врятуватись…»
«Брати! за шаблю, за мушкет!
Всі за республіку! вперед!
Вперед, вперед – одна дорога,
А там – за нею – перемога!»
З повним текстом статті можна ознайомитися, як у нашій бібліотеці, так і переглянути електронний варіант на сайті газети: Поліщук Володимир «О дивний мент, о дивний час»: історія одного вірша Олександра Олеся»/В. Поліщук// День.- 2018.- №175-176, 28-29 вересня.- С.12.
Л.М. Понкратова, відділ ІДРМ