Клуб мандрівників онлайн: відродження с.Волокитино

1 грудня у сумському клубі мандрівників відбулася перша онлайн зустріч, на якій присутні розглядали питання відродження с. Волокитино на Сумщині, його туристичний потенціал, інфраструктуру та існуючі проблеми. Ініціатором зустрічі виступив керівник клубу Г. Назаренко.

Організацію зустрічі та технічну підтримку забезпечили бібліотекарі відділу мистецтв сумської центральної міської бібліотеки ім. Т. Шевченка.

У обговоренні взяли участь Ю. Скляр (зав. кафедри геодезії та картографії СНАУ), А. Смолянинов (архітектор управління архітектури Сумської міської ради), О. Карлюкова (Департамент охорони довкілля та енергетики Сумської обласної державної адміністрації), С. Гуцан (краєзнавець, засновник приватного музею «Причал Одісея»), С. Тупик (директор Путивльського державного історико-культурного заповідника), а також зацікавлені представники громади с. Волокитине.

Село Волокитине Конотопського району знаходиться на правому березі річки Есмань,в місці впадання її в річку Клевень. Село засноване в 17 столітті. Розташоване в 16 км від Путивля трохи в стороні від старої дороги с Путивля до Глухова. В цих місцях знаходяться запаси високоякісних каолінових глин, які в 18 столітті вивозились на імператорські фарфорові заводи в Петербурзі.

На початку 19 століття власник Волокитине А. М. Миклашевський організував в селі фарфоровий завод. Фарфорні вироби були дуже високої якості. В середині 19 століття Миклашевський побудував церкву- а іконостас зробили з Фарфору! Але за радянських часів цю споруду знищили. Після скасування кріпосного права в 1861 році фабрика Миклашевського не витримала конкуренції і закрилася.

На даний час від садиби залишилось небагато. Центральну частину села прикрашає старовинний парк в “англійському стилі”. Вхід на центральну алею прикрашають “золоті ворота” зроблені в стилі неоготики в 30-тих роках 19 століття. Поруч – збереглася споруда яку в народі називаються “пряничний будиночок”. Зараз тут розміщюється місцева школа. Будинок побудований в стилі “цегляного модерну”. В іншому куточку парку відновили ще “північну” браму (Джерело)